Рідне слово — це найдорожчий скарб людини. Цю думку неодноразово підкреслювали відомі культурні діячі. Але найглибше її розкрив Панас Мирний: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка живого духу, багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, почування». Нашу українську мову Володимир Самійленко назвав «діамантом дорогим», Дмитро Білоус — «дивом калиновим», а Володимир Сосюра — «мовою солов'їною». Вона — «життя духовного основа», підкреслював Максим Рильський. «Рідна мова дорога людині, як саме життя», — говориться в народному прислів'ї.
Великі люди нашої землі завжди підкреслювали велике значення рідної мови в житті народу. Великий майстер російського художнього слова Іван Тургенєв присвятив російській мові свою чудову поезію в прозі, де є такі слова: «У дні сумнівів, у дні тяжких роздумів про долю моєї батьківщини, — ти одна мені підтримка й- опора, о велика, могутня, правдива і вільна російська мово!..» Аварський письменник Расул Гамзатов так висловився про мову свого маленького народу: «Моя рідна аварська мово! Ти моє багатство, скарб, що зберігається про чорний день, ліки від усіх недуг... Ти за руку, як хлопчика, вивела мене з аулу у великий світ, до людей, і я розповідаю їм про свою землю». За словами відомого чеського педагога Яна Коменського, тільки школа рідного слова може дати людині справжню освіту. А німецький педагог Й.Г.Гердер писав: «Хто не любить рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім'я людини».
Отже, людина, яка любить свій народ, є громадянином своєї держави, повинна добре володіти рідною мовою, бо, як зазначав французький письменник- просвітитель Вольтер, за шість років можна вивчити всі європейські мови, а рідну мову треба вчити все життя, щоб засвоїти її невичерпні глибини. І засвоювати потрібно, адже вчені довели, що найбільше виразити і розвинути свій талант, свої обдарування людина може тільки рідною мовою.
1. Одна з найбагатших і найстаровинніших мов світу
У світі налічується більше п'яти тисяч мов, серед них провідне місце займає й українська мова, якою розмовляють в Україні і поза її межами близько 45 мільйонів осіб. Це високо розвинута і багата за своїм словником мова (у «Великому тлумачному словнику української мови» зафіксовано 250 тисяч слів). Порівняймо відомий «Тлумачний словник живої великоруської мови» Володимира Даля, який містить 200 тисяч слів.
Українська мова, якою говорили ще наші предки, старовинна. Уперше її слова(страва, кава, мед) були зафіксовані ще в V ст. н.е. відомим візантійським мандрівником та істориком Пріском Панійським. А в X ст. невідомий майстер на руків'ї меча, знайденого в Києві, вибив знайомі нам слова: «Коваль Людота».
Отже, у далекі від нас часи наші предки розмовляли мовою, близькою до сучасної української. Краса цієї мови відбита у численних фольклорних скарбах українського народу, зокрема в обрядових піснях, які творилися в сиву давнину. Пригадаймо хоча б найвідоміші слова із давньої веснянки: «А ми просо сіяли, сіяли, ой Див, Ладо, сіяли, сіяли...», де відбито світосприймання наших далеких пращурів ще в доісторичну епоху. Фольклористи дослідили, що ці слова дійшли до нас із трьохтисячолітньої давності.
Та мовою простого народу в період середньовіччя нехтували. Тому в X ст. в Київській Русі писемною^ літературною мовою стала не мова, якою розмовляли русичі в Києві, а старослов'янська мова — мова південних слов'ян, яку принесли нам християнські просвітителі Кирило і Мефодій. Аналогічна ситуація виникла і в Західній Європі, де літературною писемною мовою довгий час була латинь, а кожен народ у своїй державі розмовляв рідною мовою.
Але жива розмовна руська (праукраїнська) мова пробивала собі дорогу до визнання. І коли в XIV ст. Україна ввійшла до складу Великого князівства Литовського, то вона стала в ньому державною. Це свідчить про високий розвиток нашої мови у період Київської Русі І-
Протягом наступних століть, особливо у XIX ст., давню українську мову відшліфували видатні українські письменники Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Маркіян Шашкевич та ін., і вона стала літературною в Україні, відбивши у своїх глибинах чарівну душу свого народу і вийшовши на світові обшири.
3. Любімо рідну мову
Любов до рідної мови є найприроднішим і найсвятішим людським почуттям, Це почуття, яке зароджується ще з маминої колисанки, потрібно розвивати і збагачувати протягом усього життя. І чим глибше людина вживається в рідну мову, тим ефективніше вона формується як духовна особистість з розвиненим почуттям національної самосвідомості, тим надійніше вона себе усвідомлює представником свого народу, бо «мова — то цілюще народне джерело», як підкреслює відомий український педагог Василь Сухомлинський.
З любові до рідного слова починається любов до України. Немає сумніву в тому, що той, хто любить рідну мову, всім серцем сприйме і справжні патріотичні почуття людини іншої національності.
4. «Мертві», штучні і міжнародні мови
В історії розвитку людського суспільства були мови, які у свій час були поширені, але згодом зникли, вимерли. Тому їх називають «мертвими». До таких мов належать старовинні мови з індоєвропейської мовної сім'ї: санскрит, латинь, кельтські мови та ін.
Латинь була офіційно писемною мовою в Стародавньому Римі ще з VI ст. до н.е., але коли могутня Римська імперія в середині першого тисячоліття припинила своє існування, почала зникати і латинська мова, на основі якої розвинулись романські мови. Правда, в епоху середньовіччя вона ще була літературною мовою в Західній Європі і використовувалась як писемна й розмовна мова серед католицького духовенства, у медицині, науці, дипломатії до XVI ст. Згодом вивчалася у навчальних закладах, збагатила наукову термінологію. Вона й зараз використовується у медицині, науці.
Санскрит (від давньоіндійського «оброблений, досконалий») — одна з літературно оброблених давньоіндійських мов. Вона була поширена у Північній Індії, починаючи з І тис. до н.е. Санскритом написані визначні пам'ятки релігійно-філософської думки, науки, художньої літератури, зокрема літературні пам'ятки з давньоіндійського епосу — «Рігведа», «Магабгарата», «Рамаяна». У І тис. н.е. на санскриті писалися літературні твори. Зараз санскрит зберігся як мова гуманітарних наук.
Серед інших «мертвих» мов індоєвропейської сім'ї можна назвати: галльську з кельтської мовної групи, анатолійські (з території сучасної Туреччини), фрігійську (з території колишнього Фрігійського царства), тохарську (на території Східного Туркестану), готську (з германської групи мов), полабську (зі слов'янської групи мов) тощо.
У світі були спроби створити кілька штучних мов: воляпюк, юропі, романід та ін. Але найвідомішою і найпоширенішою серед них є есперанто.
Створив її у 1887 р. для полегшення міжнародного спілкування польський лікар Людвіг Заменгоф. В основі цієї мови є лише 900 загальновживаних коренів і 16 граматичних правил без жодного винятку, наголос постійний — на передостанньому складі, алфавіт — на латинській основі. Ця штучна мова одержала назву «есперанто» (той, що сподівається) від псевдоніма польського лікаря, під яким він опублікував свій проект штучної мови.
У 1890 р. вперше в Україні в Одесі було створено осередок есперантистів, а на початку XX ст. (в 1905 р.) — Всесвітню есперантську асоціацію, яка щороку проводить міжнародні конгреси. У 1993 р. есперанто офіційно визнано літературною мовою. Нині в світі нараховується понад 100 періодичних видань мовою есперанто та 11 потужних радіостанцій ведуть регулярне мовлення нею. Видаються підручники, словники, твори художньої і наукової літератури у різних країнах світу. Найчастіше нею користуються лікарі. 4
Особливої популярності ця штучна мова набула в Україні в 20-х рр. XX ст., коли були видані підручники та українсько-есперантські словники в Коломиї, Харкові, Одесі, перекладені твори Т.Шевченка, І.Франка, М.Коцюбинського та інших письменників.
Серед інших штучних мов відомою є мова романід, яку створив угорський викладач Золтан Мадяр у 80-х рр. XX ст. Вона базується на міжнародному словесному матеріалі з романської, германської та слов'янської груп мов. Але основою є романська мова, звідси й її назва.
У світі є офіційні міжнародні мови, які використовуються в Організації Об'єднаних Націй, на міжнародних конференціях і форумах. Серед них — англійська, французька, німецька, іспанська, російська, китайська. На сьогодні більша частина населення землі користується китайською мовою, найбільша кількість — іспанською, а найпопулярнішою є англійська мова.
■ Запам'ятайте
«Мертві» мови: латинь, санскрит, галльська, фрігійська, тохарська, готська,' полабська, анатолійські тощо.
Штучні мови: есперанто, романід тошо. Офіційні міжнародні мови: англійська, французька, німецька, іспанська, російська, китайська.
■ Прокоментуйте висловлювання
«Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив» (Сократ). «Скільки я знаю мрв, стільки разів я людина» (Нар. мудрість).
«В народу нема скарбу більшого, як його мова. Слова — це крила ластівки, вона їх не почуває, але без них не може злетіти» (Ю.Мушкетик).
■ Поміркуйте
1. Як ви думаєте, чому не можна забувати рідну мову?
2. Наведіть переконливі приклади, що українська мова є однією з найбагатших і найстаровинніших мов у світі.
3. Висловіть власну думку, чому зникають деякі мови, стають «мертвими».
4. Чому штучні мови не можуть стати широко вживаними? .
■ Цікаво знати
Етимологи вважають, що етнонім «слов'яни» походить від назви «слово» (ті, що володіють словом), а етнонім «німці» — від слова «німий».
